Вугрова хвороба (акне) є надзвичайно поширеною проблемою. Вона зачіпає не тільки 85% підлітків, а й пацієнтів зрілого віку [1]. На щастя, нові терапевтичні методи, розроблені в останні роки, дозволяють успішно боротися з акне [2].

Лікування акне може включати топічну, системну або комбіновану терапію. Причому, згідно з новими даними, місцеве застосування лікарських засобів при папулопустулезних акне, не менш ефективне, ніж системне, але при цьому пов'язане з меншим числом небажаних реакцій [3].

Саме тому в даній статті ми розглянемо основні топічні кошти з високим та середнім ступенем доказовості, рекомендовані Європейським дерматологічним форумом (European Dermatology Forum, EDF): бензоїлпероксид (БОП), ретиноїди та антибіотики.

Бензоїлпероксид (перекис бензоїлу, БОП)

Ця речовина з доведеною ефективністю застосовується протягом багатьох років в лікуванні акне і доступна в різних формах (мила, лосьйони, креми, гелі) та концентрації (2,5-10%). [4,6] Препарат має протизапальну, кератолітичну та комедолітичну активність.

Побічні ефекти

Основними побічними ефектами перекису бензоїлу є роздратування або сухість шкіри, які проявляються при підвищенні концентрації. [7] Дана речовина може викликати дратівливий дерматит з симптомами печії, еритеми, лущення і сухості. [8] Тому застосування перекису бензоїлу рекомендується в комплексних засобах (наприклад, в поєднанні з антибіотиком), що дозволяє зменшити його дозування із збереженням терапевтичного ефекту.

Відзначимо також, що стабільність і ефективність БОП багато в чому залежить від базової речовини в вживаному засобі. Так, гелі і креми більш стабільні, а кошти на водній основі мають більш високий профіль безпеки, менш подразнюючу дію та демонструють високу ефективність [9,10]. Щоб домогтися стабільності та більш високої ефективності, перекис бензоїлу використовують, зокрема, у формі твердого мила: мильна основа забезпечує стабільність речовини, а споживач, в кінцевому підсумку, застосовує його у вигляді водного розчину.

Топічні ретиноїди

В даний час існує консенсус щодо того, що місцеві ретиноїди слід використовувати в якості підтримуючої терапії та терапії першої лінії при запалених акне від легкого до помірного ступеня тяжкості.

Ефективність ретиноїдів добре задокументована. Ретиноїди усувають абнормальну гіперпроліферацію фолікул епітелію, зменшують фолікулярну закупорку та зменшують мікрокомедони [11-13]. Третиноїн, адапален, тазаротін, ізотретиноїн, метретиноід, ретінальдегід і β-ретиноїл глюкуронід в даний час доступні у вигляді місцевих ретиноїдів [14]. Найбільш вивченими актуальними ретиноїдами для лікування акне в усьому світі є третиноїн та адапален [15]. Консенсус щодо порівняльної ефективності наявних в даний час місцевих ретиноїдів відсутній. Однак адапален, як правило, краще переносився, ніж всі інші ретиноїди, з якими він порівнювався. [16,17]

Побічні ефекти

До побічних ефектів можна віднести первинний дратівливий дерматит, який може являти собою еритему і варіюватися в залежності від типу шкіри, чутливості і складу засобу.

Топічні антибіотики

Місцеві антибіотики, такі як еритроміцин та кліндаміцин, є найпопулярнішими засобами в лікуванні акне і доступні в різних формах і концентраціях [18]. Вони ефективні проти запалених вугрів в місцевій формі в концентрації 1-4% [19-21].

Слід зазначити, що широке застосування топічних та пероральних антибіотиків призвело до швидкого зростання числа резистентних штамів. Огляд 50 контрольованих досліджень (T.Simonart і M.Dramaix), які проводилися протягом 30 років, показав, що ефективність еритроміцину щодо Propionibacterium acnes за роки застосування знизилася, а ефективність кліндаміцину залишилася незмінною. У той же час резистентність Propionibacterium acnes до обох антибіотиків продовжує збільшуватися [22].

Побічні ефекти

Найбільш важливим побічним ефектом місцевого застосування антибіотиків є розвиток перехресної резистентності, тому антибіотики не повинні використовуватися в якості монотерапії. Також можливий розвиток легкої еритеми, лущення, свербіж, сухість і печіння [23].

Комбінована терапія

В Європейських рекомендаціях [6] комбінація БПО та кліндаміцину винесена в першу лінію терапії папулопустулярного акне і віднесена до рекомендацій з високим ступенем доказовості. Поєднання клиндамицина з БПО демонструє високу ефективність в поєднанні з високим профілем безпеки, що підтверджено низкою досліджень [3,24-27]. Використання даних речовин в комбінації дозволило підвищити їх дієвість та знизити ризик побічних ефектів завдяки зниженню змісту кожної речовини в складі (при монотерапії БПО призначається в дозуванні 5%, а в комбінації в кліндоміцином - 2,5%) [10].

Також в Європейських рекомендаціях відзначається, що комбінація місцевого ретіноїдного та місцевих протимікробних препаратів більш ефективна для зменшення як запальних, так і незапальних уражень акне, ніж монотерапія будь-яким із засобів. [28]

Висновок

Топічна терапія є кращим і найбільш ефективним методом лікування для помірного ступеня акне. Дослідження показують високий ступінь ефективності кліндаміцину в терапії як комедонних акне, так і папулопустулезних акне. Комбінація БПО + кліндаміцин в даний час є терапією першої лінії при папулопустулезних акне легкого/середнього ступеня тяжкості та при комедонних акне.

В Україні є комбінований засіб, що містить рекомендоване поєднання бензоїлпероксиду та кліндаміцину, - мило ПЕРОЛАЙТ і ПЕРОЛАЙТ ПЛЮС. Це єдине в Україні тверде мило з кліндаміцином і бензоїл пероксидом.

У чому переваги твердого мила ПЕРОЛАЙТ і ПЕРОЛАЙТ ПЛЮС:

• Клінічно доведене оптимальне співвідношення клиндаміцину 1% та бензоїл пероксиду 2,5% знижує прояви сухості шкіри
• Комбінація бензоїл пероксиду з кліндаміцином є пріоритетним засобом для лікування акне за європейськими протоколами
• Антибактеріальна дія на всі штами Propionibacterium acnes
• Дія 4в1 відкриває пори, знищує бактерії, зменшує запалення, прискорює злущування
• 75 г твердого мила вистачає на більш тривалий термін, ніж 15 і 30 г гелю, що істотно знижує вартість лікування для пацієнтів.

Проф.Т.В.Проценко, лікар-дерматовенеролог, доктор медичних наук

Список літератури

1. Kraning KK, Odland GF. Prevalence, morbidity and cost of dermatologic diseases. J Invest Dermatol 1979; 73 (Suppl.): 395–40
2. Leyden JJ. New understanding of the pathogenesis of acne. J Am Acad Dermatol. 1995;32:515–25.[PubMed]
3. Nast A, Dréno B, Bettoli V et al. European Evidence-based (S3) Guidelines for the Treatment of Acnes. J Eur Acad Dermatol Venereol 2012; 26 (Suppl. 1): 1–29; doi: 10.1111/j.1468–3082011.04374.
4. Plewig G, Kligman AM. Acne and Rosacea. 3rd ed. New York: Springer-Verlag; 2000.
5. Packman AM, Brown RH, Dunlap FE, Kraus SJ, Webster GF. Treatment of acne vulgaris: Combination of 3% erythromycin and 5% benzoyl peroxide in a gel compared to clindamycin phosphate lotion. Int J Dermatol. 1996;35:209–11. [PubMed]
6. Bojor RA, Cunliffe WJ, Holland KT. The short term treatment of acne vulgaris with benzoyl peroxide: Effects on the surface and follicular cutaneous microflora. Br J Dermatol. 1995;132:204–8. [PubMed]
7. Eady EA, Cove JH, Joanes DN, Cunliffe WJ. Topical antibiotics for the treatment of acne vulgaris: A critical evaluation of the literature on their clinical benefit and comparative efficacy. J Dermatol Treat. 1990;1:215–26.
8. Mills OH, Jr, Kligman AM, Pochi P, Comite H. Comparing 2.5%, 5% and 10% benzoyl peroxide on inflammatory acne vulgaris. Int J Dermatol. 1986;25:664–7. [PubMed]
9. Yang DJ, Quan LT, Hsu S. Topical antibacterial agents. In: Wolverton SE, editor. comprehensive dermatologic drug therapy. 2nd ed. Philadelphia: Saunders Elsevier; 2007. pp. 525–46.
10. Fyrand O, Jakobsen HB. Water-based versus alcohol-based benzoyl peroxide preparations in the treatment of acne vulgaris. Dermatologica. 1986;172:263–7. [PubMed]
11. Krishnan G. Comparison of two concentrations of tretinoin solution in the topical treatment of acne vulgaris. Practitioner. 1976;216:106–9. [PubMed]
12. Shalita A, Weiss JS, Chalker DK, Ellis CN, Greenspan A, Katz HI, et al. A comparison of the efficacy and safety of adapalene gel 0.1% and tretinoin gel 0.025% in the treatment of acne vulgaris: A multicentric trial. J Am Acad Dermatol. 1996;34:482–5. [PubMed]
13. Leyden JJ, Shalita A, Thiboutot D, Washenik K, Webster G. Topical tretinoin in inflammatory acne: A retrospective, investigator-blinded, vehicle-controlled, photographic assessment. Clin Ther. 2005;27:216–24. [PubMed]
14. Krautheim A, Gollnick H. Acne; topical treatment. Clin Dermatol. 2004;22:398–407. [PubMed]
15. Jain S. Topical tretinoin or adapalene in acne vulgaris: An overview. J Dermatol Treat. 2004;15:200–7.[PubMed]
16. Shalita A, Weiss JS, Chalker DK, Ellis CN, Greenspan A, Katz HI, et al. A comparison of the efficacy and safety of adapalene 0.1% and tretinoin gel 0.025% in the treatment of acne vulgaris: A multicentric trial. J Am Acad Dermatol. 1996;34:482–5. [PubMed]
17. Percy SH. Safety and efficacy of adapalene gel 0.1% in acne vulagaris: Results of post-marketing surveillance study. Indian J Dermatol Venereol Leprol. 2003;69:277–80. [PubMed]
18. Johnson BA, Nunley JR. Topical therapy for acne vulgaris.How do you choose the best drug for each patient? Postgrad Med. 2000;107:73. [PubMed]
19. Dobson RL, Belknap BS. Topical erythromycin solution in acne.Results of multicentric trial. J Am Acad Dermatol. 1980;3:478–82. [PubMed]
20. Shalita AR, Smith EB, Bauer E. topical erythromycin vs clindamycin therapy for acne-A multicenter, double blind comparison. Arch Dermatol. 1984;120:351–5. [PubMed]
21. Kurokawa I, Nishijima S, Kawabata S. Antimicrobial susceptibility of Propionibacterium acne isolated from acne vulgaris. Eur J Dermatol. 1999;9:25–8. [PubMed]
22. Simonart T, Dramaix M. Treatment of acnes with topical antibiotics: lessons from clinical studies. Br J Dermatol 2005; 153 (2): 395–403.
23. Parry MF, Rha CK. Pseudomembranous colitis caused by topical clindamycin phosphate. Arch Dermatol. 1986;122:583–4. [PubMed]
24. Lyon RE. Comparative effectiveness of benzoyl peroxide and tretinoin in acne vulgaris. Int J Dermatol. 1978;17:246–51. [PubMed]
25. Chu A, Huber FJ, Plott RT. The comparative efficacy of benzoyl peroxide 5%/ erythromycin 3% gel and erythromycin 4%/ zinc 1.2% solution in the treatment of acne vulgaris. Br J Deramtol. 1997;136:235–8. [PubMed]
26. Leyden JJ, Berger RS, Dunlap FE, Ellis CN, Connolly MA, Levy SF. Comparison of the efficacy and safety of a combination topical gel formulation of benzoyl peroxide and clindamycin with benzoyl peroxide, clindamycin and vehicle gel in the treatment of acne vulgaris. Am J Clin Dermatol. 2001;2:33–9.[PubMed]
27. DelRosso JQ. Combination topical therapy in the treatment of acne. Cutis. 2006;78:5–12. [PubMed]
28. Zouboulis CC, Derumeaux L, Decroix J, Maciejewska-Udziela B, Cambazard F, Stuhlert A. A multicentric, single- blind, randomized comparison of fixed clindamycin phosphate/tretinoin gel formulation (Velac) applied once daily and a clindamycin lotion formulation (Dalacin T) applied twice daily in the treatment of acne vulgaris. Br J Dermatol. 2000;143:498–505. [PubMed]