Ц. Бенделіані

Медична корпорація «Евекс», Тбілісі, Грузія

Наведено дані клінічного дослідження ефективності мила з брендовою назвою «Перолайт», до складу якого входить бензоїлу пероксид, і «Перолайт плюс», що містить бензоїлу пероксид та кліндаміцин, для місцевого лікування вугрової хвороби.

У дослідженнях, проведених в клініках Грузії з травня 2017 по квітень 2018 р взяли участь 120 пацієнтів з висипом хворобою легкого та середнього ступеня тяжкості (згідно дерматологічних індексу акне). Мило «Перолайт» і «Перолайт плюс» застосовували два рази в день (вранці і ввечері) у вигляді монотерапії у хворих з легким ступенем тяжкості акне і в комбінації з гелем, що містить бензоїлу пероксид, при важкій формі.

Уже через 1 місяць використання мила у більшості пацієнтів (83%) з легким ступенем тяжкості хвороби було відзначено зниження дерматологічного індексу акне, у пацієнтів із середнім ступенем тяжкості індекс знизився більш ніж на 60%.

Особливо швидко поліпшення наступало при застосуванні мила «Перолайт плюс» у пацієнтів з наявністю виражених пустульозних елементів. На підставі результатів проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що мило «Перолайт» володіє достатньою терапевтичної активністю та добре переноситься пацієнтами при проведенні як моно-, так і комплексної терапії акне.

Крім того, його можна успішно застосовувати в літній період. Все це дає підставу рекомендувати мило «Перолайт» для широкого використання в клінічній практиці.

Ключові слова: Вугрова хвороба, мило «Перолайт», бензоїлу пероксид.

Вугрова хвороба — поліморфне мультифакторіальне захворювання, що характеризується генетичною схильністю. Згідно з даними статистики серед дерматозів це найбільш поширена патологія шкіри — акне страждають до 85% людей у ​​віці від 12 до 25 років [2]. Це надзвичайно поширене явище особливо серед жителів мегаполісів, які більшою мірою схильні до негативного впливу факторів навколишнього середовища.

Акне вражає приблизно 85% підлітків (з них у 25% захворювання протікає у важкій формі). Активні форми акне діагностують у 20% дорослих, приблизно 50% жінок регулярно відзначають спалахи висипань. Вугрова хвороба належить до групи захворювань, які називаються психосоматичними дерматозами, які пов'язані з проблемою «дефекту зовнішності», знижують самооцінку людини і є причиною депресії і тривоги. Незважаючи на наявність сучасних методів лікування, вугрова хвороба досі залишається одним з найбільш поширених дерматозів — захворюваність нею не лише не має тенденції до зниження, але і помітно підвищується.

До патогенетичних чинників розвитку акне відносяться:

- гіперсекреція сальних залоз,

- зміна якісних параметрів себума та епідермальних ліпідів;

- патологічна кератинізація фолікулярного каналу в інфундібулярній частині (між сальної залозою і поверхнею епідермісу);

- інтенсивна колонізація Propiono bacterium acnes в сальних залозах;

- розвиток запальної реакції в періфоллікулярних зонах [1].

У деяких випадках засоби для зовнішнього застосування є першою лінією лікування акне, особливо на початку захворювання і при легкій формі юнацьких вугрів. У 2002 р були розроблені рекомендації та створено алгоритм патогенетичного лікування хворих з різними формами акне (XX Всесвітній конгрес з дерматології, Париж, 2002), в яких препаратами першого вибору є місцеві ретиноїди, бензоїлу пероксид, антибіотики і азелаїнова кислота, що впливають на процеси зроговіння (кератінізацію і десквамацію), що знижують саловиділення, які посилюють проліферацію епітеліоцитів шкіри і надають певну протизапальну дію [4].

На сьогодні одним з ефективних способів лікування вугрового висипу є бензоїлу пероксид (benzoyl peroxide), що містить залишок бензойної кислоти. При нанесенні на шкіру це ліпофільне з'єднання вступає в хімічну реакцію з киснем і розпадається на два речовини — пероксид та бензойну кислоту. Остання речовина не є активною і не вбирається в шкіру. Активний пероксид руйнує бактерії, впливаючи на їх стінки, а також знижує рівень виділяємої шкірою жирної кислоти, перешкоджаючи тим самим виникненню запалення. Крім цього, засіб надає лікувальну дію — пошкоджує ороговілі клітини і запобігає лущенню шкіри.

Бензоїлу пероксид виявляє неспецифічну протимікробну активність щодо P. acnes, Staphylococcus epidermidis та деяких інших мікроорганізмів і використовується в дерматології починаючи з ХХ ст. [3]. Будучи потужним окислювачем, він краще за інших місцевих засобів проникає в фолікули, контактує з мембраною P. acnes та має бактерицидну дію. При руйнуванні бензоїлу пероксиду утворюється бензойна кислота, яка діє бактеріостатично, не накопичується в тканинах, що не чинить системної дії та в незміненому вигляді виводиться з організму. Протизапальна дія бензоїлу пероксиду здійснюється за рахунок інактивації вільнорадикальних форм кисню в осередку запалення, руйнування вільних жирних кислот і зниження їх концентрації. Комедонолітична дія бензоїлу пероксиду пояснюється тим, що за хімічною структурою він є сильним окислювачем, що пригнічує запальний процес та формування комедонов [4].

Перевага препаратів, що містять цю речовину, полягає в тому, що вони не викликають появи резистентних штамів бактерій.

Під наглядом протягом року перебували 120 хворих з акне, тяжкість якого визначали з урахуванням кількості комедонов, пустул, папул і вузлів. При наявності одиничних елементів дерматологічний індекс акне становив менше 5 балів (легка ступінь тяжкості), при помірній кількості — 6-15 балів (середній ступінь тяжкості), при великій кількості — більше 15 балів. У 78 (65%) пацієнтів була діагностована легка і у 42 (35%) —  середня ступінь тяжкості. При акне легкого ступеня тяжкості призначали мило «Перолайт» два рази в день (вранці і ввечері) у вигляді монотерапії і в комбінації з гелем, що містить бензоїлу пероксид. В цьому випадку пацієнти користувалися милом ввечері, а гелем —  вранці. Незалежно від тяжкості процесу, але при наявності множинних пустульозних елементів призначали мило «Перолайт плюс», що містить кліндаміцин.

Середній курс лікування в більшості випадків склав 5-7 тижнів. Лише у трьох пацієнтів із середнім ступенем тяжкості акне курс був продовжений до 8-9 тижнів. Ефективність терапії оцінювали по зміні дерматологічного індексу акне через 1 місяць після початку і через 6-8 тижнів по закінченню лікування.

Проаналізовано безпеку мила «Перолайт», об'єктивні і суб'єктивні дані щодо ефективності, а також проведена оцінка динаміки клінічного перебігу акне на тлі лікування.

Уже через 1 місяць застосування мила у більшості пацієнтів з акне легкого ступеня тяжкості було відзначено зниження дерматологічного індексу акне (83%), при середньому ступені тяжкості індекс знизився більш ніж на 60%. Особливо швидко поліпшення відбувалося при застосуванні «Перолайт плюс» у пацієнтів з вираженими пустульозними елементами. Всі пацієнти добре переносили мило: 80% з них оцінили переносимість як дуже хорошу, 20% — як хорошу. Важливим моментом була відсутність побічних ефектів, пов'язаних з інсоляцією в літній період. Всі пацієнти з легким ступенем тяжкості акне відзначили ефективність мила як дуже хорошу і були повністю задоволені результатами проведеного лікування. Більшість пацієнтів із середнім ступенем тяжкості акне були задоволені результатами лікування, лише в 3 випадках не вдалося досягти повного клінічного ефекту протягом 2 місяців. Важливим є і те, що якість життя пацієнтів з акне є одним з факторів ефективності, оскільки зникнення клінічних проявів сприятливо позначається на їх загальному і психічному стані.

На підставі результатів проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що мило «Перолайт» має достатню терапевтичну активність та добре переноситься пацієнтами при проведенні як моно-, так і комплексної терапії акне. Крім того, його можна успішно застосовувати в літній період. Все це дає підставу рекомендувати мило «Перолайт» для широкого використання в клінічній практиці.

Список літератури

1. Кисельова Н.В. Роль антигенів гістосумісності у розвитку різних форм акне і методи корекції: автореф. дис. ... канд. мед. наук; 14.00.11.- М., 2001.- 22 с.

2. Cunliffe W.J. New Approaches To Acne Treatment.- London: Martin Dunitz, 2004.- 56 p.

3. Perry A., Lambert P. Propioni bacterium acnes: Infection beyond the skin // Expert Review of Anti-infective Therapy.- 2011.- Vol. 9, N 12.- P. 1149-1156. doi: 10.1586 / eri.11.137.

4. Savage L.J., Layton A.M. Treating acne vulgaris: systemic, local and combination therapy // Expert Rev. Clin. Pharmacol.-2010.- Vol. 13.- P. 563-580. doi: 10.1586 / ecp.10.27.

5. Zaenglein A.L., Pathy A.L., Schlosser B.J. et al. Guidelines of care for the management of acne vulgaris // J. Am. Acad. Dermatol.- 2016.- Vol. 74, N 5.- P. 945-9 73. doi: 10.1016 / j. jaad.2015.12.037.